Нові закони – стара система

Юрист громадської організації «Ні поліцейській державі» Михайло Лебедь в ефірі інтернет-телебачення Activetv.media розповів про негативні сторони українських законів, які  регулюють функціонування силовиків та їх взаємодію із громадянами.

 закон1Головним недоліком законів, на думку експерта, є їх недоопрацьованість, яка викликана швидкістю їх прийняття. Наприклад, Закон «Про внутрішні війська», який був при Януковичі, на порядок якісніший, ніж Закон «Про Нацгвардію». Саме тому правозахисні інститути громадянського суспільства повинні активно впливати на Верховну Ради, аби доводити новоутворені закони до розуму.

Так, фахівці коаліції «Ні поліцейській державі» вже домоглися прийняття поправки до закону «Про Національну поліцію», яка чітко фіксує, що людину можуть утримувати 3 години саме із моменту затримання, а не її реєстрації у дільниці. Але гострими залишаються питання про можливості поліцейський проводити обшуки. Михайло Лебедь зазначає, що чинне законодавство дозволяє проводити обшук без свідків та понятих, що значно спрощує можливість поліцейським підкинути чи то наркотики, чи то патрони в процесі.

Недоопрацюваною, на думку правозахисника, є така функція поліцейських, як проводити опитування громадян, яке рядовий українець може не відрізнити від затримання. Всі намагання зобов’язати стражів закону в обов’язковому порядку інформувати громадян про те, що з ними буде проводитися саме опитування, яке носить виключно добровільний характер, поки що не дали результатів.

Актуальною є проблема анонімності правоохоронців, що, як показала практика Майдану, значно ускладнює можливість притягнути до відповідальності конкретного правоохоронця за перевищення службових повноважень чи неправомірне застосування сили. «Ні поліцейській державі» працює над тим, аби кожен поліцейський носив жетон із персональним номером, а у нацгвардійців такі ідентифікуючі коди були нанесені на шеврон.

Продовжуючи тему, Михайло Лебедь зауважує, що багато суперечок викликала можливість прийняттязакон2 Закону «Про муніципальну варту». З одного боку, це реальна альтернатива силовим структурам, які підпорядковуються центральній владі. Проте, утворення такої варти у прифронтових містах, залишає можливість того, що вони будуть опорою терористичних формувань Сходу, ніж захисниками українських громадян. Крім того, для політичної і бізнес-еліти місцевих рівнів це реальна можливість створювати власні збройні загони.

В цілому, Михайло Лебедь відзначає, що є певне погіршення у законодавстві, яке регулює діяльність силових структур. Правозахисники також проти, аби питання мирних зборів і проведення акцій протестів були обмежені законом. Однак, це об’єктивно, з огляду на війну у країні та загрозу терору з боку РФ. Проте, з іншого боку, законодавче обмеження політичних прав громадян створює можливість перетворити Україну на авторитарну державу. Саме тому громадянське суспільство повинне активно впливати на парламент і не давати реалізуватися такій можливості.