Війна з українським олігархатом: дієві стратегії

Голова Центру стратегічних досліджень Павло Жовняренко розділяє існуючі в Україні політичні сили на дві групи: олігархічні, тобто ті, що пов’язані із крупним бізнесом і активно відстоюють його інтереси у парламенті; та національно-демократичні – вони не пов’язані із олігархами, прагнуть розвивати державу. Так, протистояння цих двох течій в українській політиці Павло Жовняренко вважає вкрай важливим, яке, фактично, можна прирівняти до боротьби за незалежність.

Головна відмінність цих принципово різних політичних сил полягає у тому, що «слуги олігархів» консолідовані, вони вже давно утворили єдиний світ. Суперечності між олігархічними партіями бувають тільки бізнесові, проте всі вони працюють на збереження існуючою політичною системи.

Щодо національно-демократичних партій, то вони на сьогодні є дрібними, неузгодженими, мають слабку фінансову базу. Об’єднати їх можна тільки умовно за тим принципом, що всі вони бажають для України по-справжньому демократичне майбутнє. За підрахунками голови Центру стратегічних досліджень, на сьогодні в Україні близько 90 таких партій, приблизно 40 із який досягли певного успіху на місцевих виборах 2015 року. Проте, зазначає експерт, жодна з них не має змоги самостійно вийти на всеукраїнський рівень, це можливо лише за умови їх об’єднання.

Павло Жовняренко зазначає, що наразі немає такого об’єднання, проте розмови про нього вже йдуть. У даному питанні головноюпроблемою є те, що всі готові об’єднувати, але ніхто не готовий об’єднуватися. Тобто кожна з партій бачить себе ядром, навколо кого мають консолідуватися представники інших політичних сил.

Олігархічні кола цілком усвідомлюють потенційну небезпеку, яка може виникнути у разі об’єднання їх візаві. Тому вони усіляко намагаються перешкоджати цьому: утворюють високі виборчі бар’єри, забороняють об’єднуватися у блоки.

Павло Жовняренко бачить чотири можливих варіанти розвитку подій у політичний системі: 1) все залишається як є; 2) олігархат розуміє небезпеку та йде на вимушені поступки суспільству; 3) середній клас м’яко відсуває від влади олігархів; 4) суспільство доводиться до межі та утворюється по-справжньому кривавий бунт.

Останній варіант неприйнятний ні для кого, тому Павло Жовняренко сподівається, що національно-демократичні сили України таки знайдуть можливість об’єднатися і мирно протистояти існуючій олігархічній системі.